Читать онлайн книгу "Ой, там, за Дунаєм"
Ой, там, за Дунаем
Збiрка
Олександр Вiталiйович Красовицький
Украiнськi пiснi – це душа нашого народу. Вони зберiгаються в народнiй пам'ятi i передаються з поколiння в поколiння. В пiснях знайшли вiдображення як суспiльно-iсторичнi подii, так i особистi почуття та переживання.
Ой, там, за Дунаем
Ой, там, за дунаем, крутим бережком
1. Ой, там, за Дунаем,
Крутим бережком,
Ой, там розмовляе
Сокiл з козаком.
2. «Ой, ти, соколоньку,
Ти братику мiй!
Чи не був ти, брате,
В моiй сторонi?
3. Чи не був ти, брате,
В моiй сторонi,
Чи плаче, чи тужить
Дiвча по менi?»
4. «Не плаче, не тужить, —
В постелi лежить,
Правою рукою
За серце держить…»
5. Ой, прилетiв сокiл
Та й сiв на вiкнi.
«Добривечiр, дiвко!
Чи чуеш, чи нi?
6. Добривечiр, дiвко!
Принiс тобi вiсть:
Уже твiй миленький
На подвiр’i есть.»
7. Ой, дiвчина встала,
Як i не лежала,
Восковii свiчi
Позажигала:
8. «Горiть, горiть, свiчi,
І вдень i вночi:
Нехай я надивлюсь
Милому в вiчi!
9. Де ж ти, мiй миленький,
В дорозi ходив,
Що ти, мiй миленький,
З личенька змарнiв?»
10. «Через тебе, дiвко,
Впав я в сухоти —
Анi вночi спання,
Нi вдень роботи!
11. Очi б може й спали,
Та ноги несуть:
Викохав дiвчину,
Та люди беруть».
Стоiть явiр над горою
1. Стоiть явiр над горою,
Все кивае головою.
Буйнi вiтри повiвають,
Руки явору ламають.
2. А вербочки шумлять низько,
Волокуть мене до сна.
Там тече поточок близько,
Видно воду аж до дна.
3. Нащо ж менi нарiкати,
Що в селi родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
4. А я буду собi тихо
Коротати малий вiк.
Так мине мене все лихо,
Буду щаслив чоловiк.
Сонце низенько
1. Сонце низенько, вечiр близенько,
Спiшу до тебе, лечу до тебе,
Мое серденько! (2)
2. Ти ж обiцялась мене вiк любити,
Нi з ким не знатись, вiд усiх цуратись,
А для мене жити! (2)
3. Ой, як я прийду, тебе не застану, —
Згорну рученьки, згорну бiленькi
Та й нежив я стану! (2)
Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна!
1. Нiч яка, Господи, мiсячна, зоряна!
Ясно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай!
2. Сядем укупочцi тут пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срiбною хвилею
Стелеться в полi туман.
3. Став чарiвний, нiби промiнням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
4. Небо глибоке, засiяне зорями,
Що то за божа краса!
Зiрки он миготять попiд тополями —
Так одбивае роса.
5. Ти не лякайся, що своi нiженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
6. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – нi вiтру, нi хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Дивлюсь я на небо
1. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокiл, чому не лiтаю,
Чому менi, боже, ти крилля не дав?
Я б землю покинув i в небо злiтав.
2. Далеко за хмари, подальше од свiту,
Шукать собi долi, на горе привiту,
I ласки у зiрок, у сонця просить,
У свiтi iх яснiм все горе втопить.
3. Бо долi ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неi, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долi, чужий у людей:
Хiба ж хто кохае нерiдних дiтей?
4. Кохаюся з лихом, привiту не знаю
I гiрко, i марно свiй вiк коротаю,
I в горi спiзнав я, що тiльки одна —
Далекее небо – моя сторона.
5. I на свiтi гiрко, як стане ще гiрше, —
Я очi на небо, менi веселiше!
Я в думках забуду, що я сирота,
I думка далеко, високо лiта.
6. Коли б менi крилля, орлячi тi крилля,
Я б землю покинув i на новосiлля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
I в хмарах навiки од свiту втонув!
Чорнii брови, карii очi
1. Чорнii брови, карii очi,
Темнi, як нiчка, яснi, як день.
Ой очi, очi, очi дiвочi,
Де ж ви навчились зводить людей?
2. Вас i немае, а ви мов тута,
Свiтите в душу, як двi зорi.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справдi ви знахарi?
3. Чорнii брови, стрiчки шовковi,
Все тiльки б вами я любувавсь,
Карii очi, очi дiвочi,
Все тiльки б я дивився на вас.
4. Чорнii брови, карii очi,
Страшно дивиться пiдчас на вас,
Не будеш спати нi вдень, нi вночi,
Все будеш думать, очi, про вас.
Мiсяць на небi
1. Мiсяць на небi, зiроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човнi дiвчина пiсню спiвае,
А козак чуе, серденько мре.
2. Пiсня та мила, пiсня та люба,
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розiйшлися,
Тепер зiйшлися навiки знов.
3. Ой, очi, очi, очi дiвочi,
Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=45164635) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке
Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения